22 червня 1941 року розпочалась німецько-радянська війна – війна між Німеччиною та Радянським Союзом, що тривала до 8 травня 1945 року
На боці Німеччини виступили Італія, Угорщина, Румунія, Хорватія, Болгарія, Словаччина і
Фінляндія. Радянський Союз підтримували держави-союзники, насамперед, США і Велика Британія.
Бої німецько-радянської війни є одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття. Війна мала тотальний характер і супроводжувалася надзвичайною жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, знищенням великих груп населення, депортаціями та ін.
Перебіг війни зумовив поразку Німеччини. Результати війни спричинили посилення СРСР і сприяли створенню в Східній Європі низки залежних від нього комуністичних режимів (узято із Вікіпедії).
***
Свої роздуми напередодні цього дня висловила професор, завідувач кафедри соціально-гуманітарних наук, д.іст.н., професор Валентина Шайкан:
- 22 червня кожного року виникають нові й нові питання… Я з часом, як історик, дійшла такого висновку: те, що відбувається у світі й на європейському просторі, у нас в Україні, в районі Донецька, Луганська, окупація Криму – це невипадкові проблеми. Вони як виклик постали перед Україною і світовою спільнотою, адже волюнтаристський прояв, волюнтаристське волевиявлення відбулося саме на Ялтинській конференції 1945-го року. Особливо такий волюнтаристський вияв був з боку Йосипа Сталіна. І ось результат і наслідки через стільки десятиліть…
2014-го року такий виклик постав перед нашою Україною. Зрозуміло, це все результат саме цього сталінського волюнтаризму. І тому в такий дивний і закономірний спосіб існують нинішні проблеми у нас в Україні. З 2014-го року, вже восьмий рік, на сході України «гаряча точка» – більше, ніж була Друга світова війна, яка тривала з 1939-го по 1945-й рік. Ми можемо провести такі паралелі, і вони будуть довго існувати, тому що будь-яка проблема в історії людства, що вирішується у такий ганебний волюнтаристський спосіб, буде мати далекосяжні наслідки.
Ми бачимо подібні паралелі з експериментами більшовиків у минулому столітті щодо розколу релігійних конфесій на сході України… Ми бачимо, що ці протиріччя, ці протистояння на релігійному тлі призвели до виникнення сепаратизму на політичному контексті. Цей більшовицький експеримент спрямований на роздмухування релігійного протистояння в Україні, який став надзвичайно актуальним у 2014-му році, надзвичайно актуальний і зараз. Через стільки десятиліть, майже через 100 років, повторюється це саме. І такі експерименти ми бачимо і в етнічному контексті, у політичному, в економічному, у культурницькому напрямку. Я вже не говорю про нинішнє відверте агресивне, збройне протистояння.
І це буде повторюватись, тому нам потрібно боротися проти цьому протистояння. Ми повинні протистояти цій агресії у будь-який спосіб, а найперше, потрібно давати відсіч. Іншого не дано. Який може бути мир з агресором, який не хоче миру? Тільки за допомогою захисту своєї країни, тільки за допомогою рішучої збройної відсічі. А ще потрібна ідеологічна відсіч там, де йде антипропагандистський наступ. І, головне, не треба займати очікувальну позицію. Це неправомірно. Нас підштовхують лише до пасивного захисту, а тим часом зовнішній агресор намагається діяти тотально на всіх фронтах, використовуючи різні засоби...
