26 квітня в IT-hub&coworking ДУЕТ за адресою: пл. Визволення, 2 відбувся урочистий захід, присвячений 35-й річниці Чорнобильської катастрофи
Зібралося в залі багато небайдужих людей, які долучилися до вшанування ліквідаторів, до перегляду документального фільму та виставки «Чорнобильська весна» в Музеї Героїв АТО.
Теплу душевну атмосферу створювала ведуча пані Наталя Воробєй, яка схвильовано розповідала присутнім про ту трагічну подію. Була запалена свічка в пам'ять про тих, хто загинув при виконанні свого обов’язку. Хвилиною мовчання вшанували тих, хто, отримавши величезну дозу радіації, помер. Тиха музика, що звучала в залі, перепліталася з ліричними піснями, які виконував народний ансамбль ветеранів «Рідні наспіви» з будинку культури, що на Карачунах.
Теплі слова подяки сказала, звертаючись до присутніх, депутат міської ради, керівник Центру допомоги учасникам АТО і їхнім сім’ям Вікторія Самойленко.
Говорить голова Всеукраїнської спілки ліквідаторів-інвалідів Криворізького об’єднання ліквідаторів-інвалідів і їхній родин Наталя Леонідівна Воробєй:
- Сьогодні у нас захід присвячений Чорнобильській весні, тому що напередодні весняних Першотравневих свят 35 років тому відбулася трагедія, яка зайшла в наші домівки, порушила звичний ритм життя. Наші чоловіки були направлені на ліквідацію аварії на ЧАЕС і тому наш обов’язок – пам’ятати про їхній подвиг. Вони зробили свій внесок в історію, віддали своє здоров’я, а деякі й своє життя. Зібралися тут члени нашої громадської організації, вдови ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Вони сьогодні присутні в цій залі, щоб пом’янути тих, хто помер, і в пам'ять про тих, хто живе сьогодні.
Любов Миколаївна Яковлєва, учасниця ансамблю ветеранів «Рідні наспіви»:
- Ми співаємо багато ліричних пісень, беремо участь у різних заходах. Наш керівник – Олександр Миколайович Ходак, він є серцем колективу. У мене теж чоловік був чорнобилець, півроку тому як помер. Сумно дуже, але життя продовжується і треба жити заради молодших поколінь.
Один із учасників ліквідації аварії 1986-го року Сергій Петрович Ганущенко, член організації «Чорнобиль-86», розповідає про ті далекі й трагічні часи:
- Я був призваний до Чорнобиля 30 квітня. Це через чотири дні після вибуху на АЕС. 2 травня ми вже були на місці дислокації і знаходились там до 23-го числа. Потім приїхала нам зміна, яка нас міняла. Я був у ремонтному взводі, де ремонтували техніку. Виїжджали ми на станцію і на самій станції безпосередньо знімали лопатами по 3 сантиметри весь радіоактивний грунт і вантажили його на контейнери. До пандемії, що вже рік як охопила весь світ, наша організація брала участь у Чорнобильському марафоні, їздили ми по школах, по різних організаціях, виступали з розповіддю про Чорнобиль. Ми об’їздили все Криворіжжя – від Південного ГЗК до Тернів. Хай пам’ятають про це люди, щоб більше не повторилося таке лихо ніколи.
