Поезія – високий політ душі
Іван Франко назвав поезію «кристалізацією» життя; Ліна Костенко пише: «Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»…
Символічним знаком поезії, як відомо, є крилатий кінь – Пегас, адже «крилатість» - одна з важливих її якостей. Саме 21 березня рішенням Генеральної конференції ЮНЕСКО був призначений Всесвітній день поезії. Це свято відзначається з 1999 року. Рішення про встановлення цього свята було прийнято в зв'язку з тим, що поезія може допомогти людині розгадати найскладніші питання. Вона формує громадську думку і в той же час передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів.
Представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство. Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами і для гармонійної взаємодії між різними суспільствами.
Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу — це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості.
Генеральний директор ЮНЕСКО закликав усі держави-члени, громадські організації та асоціації у Всесвітній день поезії віддати належне поезії та задуматися про ту фундаментальну роль, яку вона відіграє в діалозі між культурами – в діалозі, який є гарантом миру.
Всесвітній день поезії відзначається і в Україні. У відривному «Українському народному календарі» він уперше з'явився 2004 року. Немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів. Навіть той, хто кричить: «Не люблю віршів всіляких поетів!», мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов'язково знайшов би собі поетів до душі.
Джерело:
https://www.bsmu.edu.ua/uk/news/digest/4234-21-bereznya-%E2%80%93-vsesvitniy-den-poezii
Поезію Ліни Костенко читає доцент кафедри іноземних та української мов Олена Гончаренко.
Студенти 1-го курсу з групи МВС-20-1, майбутні журналісти, підготували відео, де читають поезію Тараса Шевченка "Заповіт" різними мовами.
Переклад з російської Ольги Ткач
(поезія Івана Буніна)
Рання весна
Стає холодним і сирим
Повітря в лютому, над садом
У небо поглядом ясним –
І Божий світ сміється радо.
Прозоро-блідий, навесні,
Сльозиться сніг недавно дужий,
А з неба на кущі й калюжі
Спадає відблиск голубий.
Не надивлюся, як тремтять
Дерева в лоні небосхилу,
І на балконі чути мило,
Як снігурі в кущах дзвенять.
Ні, не пейзажів забуття,
Не барви погляд мій підмітить,
А те, що́ в фарбах цих освітить:
Любов і радощі буття.
‐---------------
Еще и холоден и сыр
Февральский воздух, но над садом
Уж смотрит небо ясным взглядом,
И молодеет божий мир.
Прозрачно-бледный, как весной,
Слезится снег недавней стужи,
А с неба на кусты и лужи
Ложится отблеск голубой.
Не налюбуюсь, как сквозят
Деревья в лоне небосклона,
И сладко слушать у балкона,
Как снегири в кустах звенят.
Нет, не пейзаж влечет меня,
Не краски жадный взор подметит,
А то, что в этих красках светит:
Любовь и радость бытия.
