Хоч ми вже неодноразово розповідали про талановитих випускників нашого університету – а їх знає вся країна! – все нові й нові таланти видніються на нашому горизонті
При оголошенні конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти!», на цей заклик з ентузіазмом відгукнулися нинішні першокурсники. Звичайно, цьогорічна обстановка у країні і світі не дає можливості на повну розкритися їм, бо й заняття ведуться онлайн, і спілкування з однокурсниками і викладачами через соціальні мережі, і традиційний конкурс, який оголосили цієї осені, де розкриваються таланти нового поповнення, – все це відбувається заочно.
Та все ж таки таланти є, і їх ми виявляємо!
Першою ластівкою, розповіддю про талановиту молоду людину, нашого першокурсника ФОФІТ стало інтерв’ю з Олександром Матейком.
Він був тричі переможцем міського конкурсу на присвоєння звання "Обдаровані діти – надія Криворіжжя" у номінаціях "Лідери" (2019 р.), "Юні програмісти" (2018 р.) та "Технічна творчість" (2014 р.). Лауреат відзнаки Криворізького міського голови для обдарованих дітей і молоді у номінації "За інтелектуальні досягнення" (2017 р.). Переможець конкурсу на отримання премії Дніпропетровської обласної ради у категорії "Внесок у розвиток місцевого самоврядування та місцевої самоорганізації населення, громадського руху" (2019 р.).
- Сашо, розкажіть конкретніше про себе, представте себе читачу.
- Я закінчив загальноосвітню школу № 61. Точніше, був не тільки учнем, а і президентом цієї школи три роки. Крім того, був членом ради Міської асоціації дитячих об’єднань і районної спілки дитячих об’єднань «Терноцвіт». Наразі я секретар РСС ДУЕТ. Навчаюсь на першому курсі ФОФІТ, вивчаю спеціальність «Комп’ютерні науки».
- З чого розпочалась Ваша активна життєва позиція?
- Взагалі, з самого дитинства я був, скоріше, митцем, а не інформатиком чи кимось іншим. Так вийшло, що одного разу у нас до школи завезли нову музичну апаратуру і я єдиний у ній розібрався. Потім почав робити суперкласні презентації і так воно якось пішло-поїхало....
- А в університеті з чого розпочалося Ваше студентське життя?
- З виборів голови РСС – я потрапив до виборчої комісії і був обраний її секретарем. Після моєї активної діяльності на цій посаді, Аня Велика, голова РСС, запропонувала мені змонтувати онлайн-концерт до Дня студента. Так я познайомився з Наталією Крюковою, яка і розповіла мені про «Алоху».
- Поділіться з читачами своїми досягненнями.
- Якщо взяти усі мої досягнення, то в середньому я, такий собі, громадський діяч. Почалося це у 8-му класі, коли я став учасником Всеукраїнської школи МИРотворчості та фасилітатором американської програми AVP “Альтернатива насильству". Наступного року взяв участь у “Школі Успіху” від Klitschko Foundation, та організував власний освітній регіональний проєкт “Школа Успіху. Кривий Ріг 2018”. І, десь через півроку, як волонтер, став учасником екологічної акції в Берліні, Німеччина.
- Як це сталося?
- Завдяки email-розсилці молодіжної організації «Агенти змін», що організовувала цей міжнародний обмін. Я заповнив анкету і потрапив до запасного списку, але в результаті – полетів.
- Отже, Ви наш майбутній політик?!
- До речі, стосовно майбутнього політика: я був учасником міського конкурсу «Якби мером міста був я» у 2019 році. Тоді він проводився під егідою «АрселорМіттал Кривий Ріг». Саме я отримав перше місце і став переможцем.
- Що ж із Вашої розповіді «зачепило» всіх?
- Пропозиція позиціювати Кривий Ріг як культурне місто. Залізо воно не вічне, руда закінчується і що лишається?.. У нас є дуже багато цікавих речей, про які мало знають навіть у місті. Ми, лідери, постійно «розкручуємо» подібні факти. Наприклад, через проєкти Міської асоціації дитячих об’єднань, чи конкурси з краєзнавства, але, на жаль, наші пропозиції нікуди поки що не пішли...
- Що допомогло Вам зробити подібний висновок про долю Кривого Рогу?
- Любов до історії. Така сильна, що рік тому я став дипломантом Всеукраїнського конкурсу молодих істориків «Врятувати від забуття». Як лідеру, мені добре відомо, що, не знаючи минулого, не побудуєш майбутнє. Я вважаю, що кожен аспект історії може нас чомусь навчити: чи Середньовіччя, чи епоха Руїни, чи Перша та Друга світові війни і, особливо, проміжок між ними. Те, що відбувалося колись, ще вчити і вчити!
- А сьогоднішні події?
- Сьогоднішні події – це неоднозначна річ, про яку ми зможемо щось сказати років отак через 50. Час розставить всі крапки над «і».
