Мене звати Микита Водзянський, мені 22, я студент першого курсу магістратури (спеціальність «Право») та третього курсу бакалаврату (спеціальність «Публічне управління та адміністрування»), екс-голова ради студентського самоврядування
Багато хто з близького оточення давно знає про те, що саме до цього закладу освіти я потрапив майже випадково, але, напевно, не всі розуміють, як це згодом змінило моє життя. У 2015 році, коли я випускався зі школи, планував вступати до вишу в Польщі, де вже на той час жив і працював мій батько, а наразі й уся моя родина. Паралельно з отриманням польських документів, які були потрібні мені для вступу, я здавав ЗНО, «щоб було», хоча й здав доволі непогано. Коли стало зрозуміло, що я трохи не встигаю і документи будуть пізніше, ніж треба для участі у вступній кампанії, було вирішено піти на бюджет до місцевого інституту, аби не сидіти вдома та не втрачати час: повчитися трохи, а паралельно завершити всі необхідні процедури, аби вступити до польського вишу. Але все сталося не зовсім так, як планувалося.
Вже починаючи з першого курсу, мене захопило студентське життя, і моє життя змінилося назавжди, а найбільшим поштовхом став вступ до ради студентського самоврядування. Саме в інституті завдяки оточенню як збоку студентства, так і науково-педагогічного персоналу, я переосмислив своє життя, сформувалась моя активна громадянська позиція і сильно змінився світогляд.
Зі створенням юридичного факультету я також очолив його студентське самоврядування, а згодом і всю раду студентського самоврядування, з членами якої ми робили перші громадські ініціативи і захищали права студентства. А сам захист прав студентів настільки зацікавив, що деякий час я навіть був керівником Української асоціації студентів у Дніпропетровській області та головою Криворізького осередку Ліги студентів Асоціації правників України.
Цікаве протиріччя, але така активність також давала додатковий стимул краще навчатись і, водночас, заважала через брак часу, але я все одно старався, за що майже весь час навчання отримував підвищену стипендію і навіть муніципальну стипендію імені Гутовського, а вже, починаючи з 4-го курсу, почав офіційно працювати юристом у політичній партії і відточувати отримані знання на практиці.
Завдяки отриманим навичкам зараз я продовжую працювати юристом і зростати у професійному плані. Крім цього, не полишив і громадської діяльності, а навіть навпаки – вийшов на дещо новий рівень. Співзаснував і очолив Громадську організацію «Молоді Ліберали», членами якої є активна й небайдужа молодь з 8-ми міст України, що змінює свої міста і втілює просвітницькі, екологічні, соціальні та інші проєкти. Також відкрив для себе проблеми людей з інвалідністю та маломобільних груп населення, тому активно працюю у цьому напрямку з ГО «Рух без меж» і представляю громадськість як член «Комітету із забезпечення доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об‘єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури Довгинцівського району».
Наразі з однодумцями набираємо волонтерів і запускаємо платформу волонтерської допомоги «ПідКРіплення», яка буде займатися допомогою людям з інвалідністю, багатьом з яких навіть немає до кого звернутись. Активно слідкую за політикою у Кривому Розі, на громадських засадах працюю помічником-консультантом депутата Криворізької міської ради.
Не знаю, куди далі заведе мене життя і що зі мною буде у майбутньому, але наразі чітко вирішив для себе, що хочу залишитися вдома, а ким би не працював та в якій сфері не був задіяний – буду робити все, аби змінити рідну Україну, а Кривий Ріг перетворити на сучасне, комфортне, молодіжне та європейське місто, яке дійсно стане перлиною держави.
Бажаю всім займатись тією справою, яка вам подобається, адже тільки так можна
бути по-справжньому щасливим і досягти успіху!
