Імена святих Кирила і Мефодія навіки вплетені в події, пов’язані з появою слов’янського алфавіту, розвитком слов’янської писемності, поширенням православ’я серед
слов’янських народів
Витоки культури, як невід’ємної частини всього світового розвитку, виникли разом із зображенням букв кириличної абетки, що стала основою для письма більш ніж 50-ти народів. Завдяки цілеспрямованості і непохитної віри в християнські цінності, що спираються на великі знання, брати змогли створити перекладення Святого Письма на слов’янську мову, що зробило можливим проведення богослужінь рідною для слов’ян мовою і звернуло в православну віру багато народів.
У життєписах, що свідчать про місіонерські і просвітницьких працях святих Кирила і Мефодія, майбутніх творців слов’янської азбуки, часто називають солунськими братами. Відомо, що вони були дійсно рідними братами грецького походження з міста Солуні або Солоники, що в Македонії. Старший Мефодій (в миру Михайло) перериває успішну військову кар’єру, приймає постриг і занурюється в духовне життя, проводячи час у молитвах і читанні святих книг. Молодший Костянтин (у схимі Кирило), будучи надзвичайно обдарованим хлопцем, з раннього віку прагнув до знань. За свій допитливий розум Костянтина часто називали Філософом.
Костянтин, молодший за віком, але не по розуму, будучи одним із найосвіченіших людей свого часу, розбирався як в світських науках, так і в складних богословських питаннях. Серед його вчителів був Фотій, який став згодом патріархом Константинопольським. Відкинувши перспективи блискучої кар’єри при дворі візантійського імператора, Костянтин Філософ все своє життя ніс світло православної віри для різних народів. Будучи прекрасним полемістом, він неодноразово брав перемоги в богословських суперечках серед іновірців. Тільки за 50 днів до смерті Костянтин разом зі схимою приймає ім’я Кирило, під яким він і увійшов до світової історії. Створена братами азбука була названа «кирилицею» на честь святого Кирила.
З літопису відомо, що першими словами, накреслені ними буквами нової абетки, були початкові рядки Євангелія від Іоанна: «Спочатку було Слово, і Слово було до Бога, і Бог був Слово». Це подія, яка стала наріжним каменем для подальшого розвитку суспільства, відбулося в 863 р.
Існують різні припущення про первісному вигляді першої слов’янської азбуки. Їй приписують різні містичні і таємні смисли, різні рівні сприйняття. З більшою часткою ймовірності можна стверджувати, що базою для створення нової писемності став грецький алфавіт. З 43 буквених знаків 24 були подібні грецьким, а 19, шляхом складних фонетичних зіставлень зі слов’янською мовою, з’явилися вперше під пером солунських братів.
