З нагоди відкриття оновленого Музею Героїв АТО в Координаційному Центрі, що знаходиться у навчальному корпусі Криворізького економічного інституту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (пл. Визволення, 2) відбулися
3 лютого урочисті заходи
У глибокій тиші, після виконання Гімну України, розпочалися урочистості.
Багато людей – учасників бойових дій, ветеранів, родин загиблих, військовослужбовців, студентів, викладачів, волонтерів, священників, гостей і містян завітали до Музею. Це були незабутні моменти. Ніхто не залишився байдужим.
Відкрила зібрання керівник Координаційного Центру Вікторія Самойленко. Вона подякувала воїнам за те, що вони захищають Україну, за те, що врятували не одне життя.
- З 2015 року, відколи працює наш музей, він постіно оновлювався і поповнювався завдяки вам, - сказала вона. - Всі експонати, що ви нам приносили, вони знайшли своє місце. Кожна річ, яка тут знаходиться, має свою неповторну історію. Наш музей давно вже став рідною домівкою для всіх нас. Тут можна завжди отримати допомогу і ми вдячні всім, хто сюди приходить, хто допомагає і вболіває за нашу спільну справу.
Два роки тому об’єднанням було засновано орден «Слава Нації». Це не простий орден. Цей орден вручається героям, які чинили подвиги, які ціною власного життя рятують чи захищають нас. Перші ордени були вручені славним кіборгам, один із них приїхав сьогодні із міста Павлограда. Це Віктор Забогонський. Серед присутніх знаходиться і Михайло Бережанський, який приїхав із зони бойових дій. Він розповів про свого побратима, з яким воював на сході країни, – Олега Булатова. Підполковник Сергій Богатирьов розповів про подвиги наших героїв.
.Відбулося нагородження двох Героїв орденом "Слава Нації" Ігоря Остимчука та посмертно Олега Булатова. Це викликало водночас і гордість, і шану, і печаль. Душевну пісню заспівали артисти з "Народного дому" разом із воїнами.
Щирі слова присутнім промовив о. Юрій Ільків:
- Якщо Моїсей вів людей до волі 40 років, ми йдемо до волі 800 років. Що дороге, що цінне, що найкраще для нас, - тримаймо в руці. Його дав нам Господь. Господь дав нам цю землю, і ми робили все, що могли, і будемо робити все, що можемо. Але ніколи не згинайтесь! Оте зерно, яке посіяне позаду нас, воно обов’язково зійде... Зараз настав час істини: усе ясно, як білий день: кому треба допомагати, кого треба захищати і, найголоніше, кому вірити. Як сказав наш пророк Тарас Шевченко і ми віримо в його слова: «Врага не буде супостата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі».
Був проведений молебен і панахида за загиблими Героями в кімнаті Пам'яті і, звичайно ж, довго ще не розходилися гості, спілкуючись з учасниками бойових дій і родинами загиблих.
- Зворушливою була мить, коли біля мене стояв молодий юнак і потім виявилось, що він герой. - говорить професор В.О. Шайкан. - Йому вручили орден. Він пройшов через пекло війни, він рятував людей. У таких екстремальних ситуаціях наші воїни діяли, захищаючи рідну країну від агресора. Я подивилася в очі наших вояків, які пройшли це пекло, і в очі наших молоденьких солдатів-строковиків, і бачу: це справжні герої. Саме це додає нам віри, оптимізму, надії і в себе, і в нашу Україну.
Говорить учень 6-го класу 57-ї школи, президент школи Богдан Федорченко:
- Я намагався більше дізнатися із виступів учасників війни, як бійці захищали нашу країну, тому й знімав усе на планшеті. Я потім використаю це, щоб розповісти своїм друзям. Адже мій тато, Олексій Мірошниченко, був добровольцем і воював на сході, і був убитий біля села Піски у 2014-му році. Це був перший батальйон, який зійшов на територіальну оборону України... – І додає схвильовано хлопчик: - Ми вистоїмо!
- Ми переселенці, - підтримує онука бабуся Богданчика, Людмила Іванівна Мірошниченко. - Ми із Донецька. Координаційний Центр став першою установою, куди ми звернулися за допомогою. Нам тут дуже сподобалось. Тут була нам надана дійсна допомога і моральна підтримка. Ми познайомились із небайдужими людьми.
Юнаки, військослужбовці строкової служби з 17-ї танкової бригади міста Кривого Рогу, уважно слухали старших товаришів. Вони трималися купи і хвилювалися не менше всіх присутніх.
До розмови приєднується викладач із захисту Вітчизни Володимир Бабенко:
- Для мене Центр цей дорогий, тому що я є співзасновником його разом із Вікторією Андріївною. Шість років тому було вирішено створити його. Історія його створення полягала в тому, що багато бійців, повертаючись із фронту, не знали, що їм робити, як жити далі. Центр їм допоміг. Тут утворився музей, який сьогодні ми відкрили. Важко дивитися на родини загиблих... Ми схиляємося перед ними. Ми низько кланяємося тим, хто доклав свої зусилля для оновлення Музею, тим, хто допомагав і фінансово, і своєю участю. Часу, як завжди, не вистачає, але спільними зусиллями ми його зробили. Мене хвилює, що люди починають потихенько забувати, що війна продовжується. Тому повинні про це говорити і в школах, і в вузах, навіть у дитячих садках. Діти повинні знати, що відбувається в нашій державі. Я працюю в школі зі старшокласниками. Війна – це такий пласт, який нам іще доведеться переосмислити і донести до дітей. Я сьогодні дуже щасливий, коли побачив серед присутніх свого випускниа, який прийшов сюди. Значить, я достукався до їхніх сердець. Тож треба постійно працювати з підростаючим поколінням – там свій фронт.
Говорить гість нашого міста, представник міжнародної організації міграції Дмитро Коростильов:
- Оскільки наша організація надавала допомогу при відновленні Музею, я не міг пропустити такий захід. Я сам родом із Криму, працював і жив у Донецьку. Зараз я живу в Києві. Дуже важко було деякі моменти, що відбувалися і відбуваються в нашій країні, сприймати. Але це велика частина мого життя, яка є, яка вже відбулась. Я брав участь у заходах, які проводились на початку російської навали в Донецьку до моменту виїзду звідти. Я гадаю, що я ще там буду.
Юрій Ващенко, криворізький бард:
- З організаторами цієї зустрічі ми тісно співпрацюємо. Для мене особисто це додатковий такий момент – сьогодні відбулося нагородження орденом, ескіз якого я розробив власноручно. Ці зустрічі тим важливі, що тут немає формалізму. Все відбувалося по-справжньому. Не було казенних слів, усе йшло від душі – а це завжди хвилює.
- Наші студенти взяли участь у сьогоднішньому заході, який був присвячений відкриттю оновленого Музею Героїв АТО. Мені здається, що ці заходи є дуже важливими, тому що вони сприяють поширенню патріотизму у наших студентів, - сказав наостанок студент КЕІ Дмитро Гушко.
Більше фото за посиланням: https://drive.google.com/open?id=12rjNEHp9uKTjEB6HrO_6hKhG6yTf5dod
