Організовані опозицією студентські протести – політична розправа з Міністром освіти і науки України. Вибори у «Могилянці» - лише привід, істинна мета тих, хто ховається за спинами студентів та підштовхує їх до розхитування ситуації, - «нагріти руки» на проблемі менеджменту одного університету. Етичний бік цієї ситуації: невже обраному у такий сумнівний спосіб претенденту на крісло очільника НаУКМА буде комфортно відчувати постійні сумніви у власній легітимності? Повторні вибори – кращий вихід із юридичної, і з етичної точки зору.
Можна скільки завгодно критикувати МОН України та його очільника, але не можна не визнати серйозних здобутків нинішнього керівництва міністерства і стосовно стипендій студентству, і стосовно масштабної модернізації матеріальної бази освіти, і прагматичного підходу до формування стратегії освітньої галузі. Але ж тих, хто демонструє успіх, більше всього і критикують.
То чому ми не маємо підтримати діючого міністра? Підтримуємо і за те, що вперше відчуваємо підтримку регіональної освіти.
Президенту України Володимиру ЗЕЛЕНСЬКОМУ
