Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – психічний стан, який може виникнути в результаті одиничних або подій, що повторюються, і надають надпотужний негативний вплив на психіку
Травматичність події тісно пов'язана з відчуттям власної БЕЗПОРАДНОСТІ через НЕМОЖЛИВІСТЬ ЕФЕКТИВНО ДІЯТИ в небезпечній ситуації. Якщо казати двома словами – ВІДЧУТТЯ РЕГРЕСУ.
Наприклад, коли людина була присутня під час військових подій і ніяк не могла вплинути на обстріли, окрім того, що знаходилась у бомбосховищі. Після цих подій може виникнути ПТСР. Це може бути одразу після закінчення впливу таких негативних чинників, або ж через певний час. ПТСР може мати прояв у тому, що людині будуть снитися кошмари, пов’язані з ситуацією, що спричинила травму; можуть виникати флешбеки (раптові, які не піддаються контролю спогади про негативні травмуючі події); можуть виникати панічні атаки, коли людина зіштовхується з певним тригером. Наприклад, чуючи сирену «швидкої», жінка, яка була на території обстрілів, а про них сповіщали сиреною, може почати «бігти у бомбосховище», або в неї може прискоритися серцебиття, хоча зараз їй ніщо не загрожує.
Тож як можна попередити ПТСР і що ми самі можемо зробити, щоб почати справлятись
із посттравматичним стресовим розладом?
Як вже було сказано, ПТСР виникає тоді, коли ми знаходимось у стані регресу. Якщо відбувається певна ситуація, наприклад, ми прочитали про те, що кількість хворих на коронавірус збільшилась, і ми відчуваємо свою безсилість, те, що ми втратили контроль, що ми ні на що неспроможні, що ми ні на що не впливаємо, посилюється страх, ми відчуваємо стан ступору і бажання сховатись у куток – значить, ми вже у регресі. Буди в регресі – психологічно повернутись у стан дитинства, коли ми не могли щось контролювати через те, що ми просто були дітьми і фізично не мали змогу робити те, що могли наші великі, сильні батьки. Але зараз ми вже не діти і маємо змогу впливати на те, на що не могли вплинути у дитинстві.
Що ми можемо зробити, коли розуміємо, що ситуація на нас впливає негативно:
- Згадати, що ми дорослі.
- Перелічити те, що ми робимо, і зрозуміти, що цього достатньо, щоб себе вберегти.
- Поговорити про своє хвилювання з кимось із близьких або зі спеціалістом.
- Почати піклуватись про когось. У цій ситуації ми себе поставимо в позицію дорослого, що зможе дозволити нам не так сильно або взагалі не впадати в стан регресу.
Що ми самі, у першу чергу, можемо зробити, якщо в нас вже є ПТСР?
Можемо пригадати, коли ще ми відчували схожі емоції, які переживали під час ситуації, що нас травмувала. Адже ця ситуація могла актуалізувати ту травму, яка була нанесена в дитинстві, але через наш маленький вік ми ще не могли, по-перше, вплинути на ситуацію, по-друге, її усвідомити. Тому емоції, які ми пережили тоді, зараз можуть актуалізуватись. Адже не всіх травмує певна ситуація та виникає ПТСР. Травмуючою вона виступає для тих, у кого викликає несвідомі асоціації з іншою травмуючою ситуацією, що була в дитинстві. Тому, коли ми розберемось із тією глибинною травмою, зможемо вирішити і цю.
Почати такий аналіз ми можемо самі, але при прояві ПТСР необхідно обов’язково звернутись
до спеціалістів. Вони допоможуть правильно пройти шлях вирішення цієї проблеми.
З вами була кафедра соціально-гуманітарних наук. Бережіть себе!
