І мене в сем’ї великій
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом…
Тарас Григорович Шевченко (Кобзар; 25 лютого (9 березня) 1814, с. Моринці, Київська губернія, Російська імперія (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна) - 26 лютого (10 березня) 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія), український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський і політичний діяч. Національний герой і символ України.
До цього пам’ятного дня студенти 1-го і 2-го курсів підготували свої
висловлювання про Тараса, про українську мову…
«Тарас Шевченко чудово володів українським словом та розумів його силу. Саме його твори спонукали людей боротися за рідне слово. Притаманна для українців волелюбність дає надію на створення непокірної нації. Саме тому ми повинні берегти нашу мову».
Гліб Єгоров¸ студент 2-го курсу групи КН-18-1.
«Рідну мову як голос свого народу й чарівний інструмент високо цінували в своїх віршах поети Тарас Шевченко («Ну, що б, здавалося, слова…», Ліна Костенко («Страшні слова, коли вони мовчать…», Олесь Гончар («Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе»), Леся Українка («Слово, чому ти не твердая криця», Надія Красоткіна «Яка наша мова»), що закінчується рядками:
І тому невипадково є в тобі потрібне СЛОВО
На всі випадки життя і на кожне ПОЧУТТЯ
Катерина Єфанова, студентка 1-го курсу групи ОіОп-19-1.
«Я дуже пишаюся за свій народ, який не відрікся рідної мови, не дивлячись ні на що. Наша мова зазнала багато випробувань та гідно відстояла право на своє існування».
Владислав Школяренко (група ФБС-19-1).
«Людина не досягає висот у житті, якщо не вміє правильно формулювати свої думки. Вдало дібране слово завжди буде влучним , спричинить бажаний результат».
Юлія Саприкіна (група ПТБД-19-1).
«Від покоління до покоління , долаючи численні перешколи, українці розвивали народну й літературну мови. Адже вільне, творче слово - це душа народу».
Діана Іванченко (група КН-18-1).
«Мистецтво володіння словом є одним із найскладніших. Так як слово є найпотужнішим інструментом впливу, то в разі необережного застосування його можна порівняти зі зброєю. Слово – велика сила , здатна творити чудеса».
Вероніка Ніконенко (група КН-18-1).
«За свою довгу історію українська мова увібрала в себе все найкраще, найвеличніше, наймудріше. Вона пройшла через усі труднощі та обєднала мільйони українців у єдину силу. Слово має силуу, що може розпалити вогонь у душах людей, спонукати їх до дій».
Антон Вручинський (група КН-18-1).
«Історія української мови берет свій початок з давних-давен. Всі ті зусилля, докладені для того, щоб вона зараз жила і процвітала ь невільно викликають заслужену повагу».
Дмитро Севський (група ІПЗ-18-1).
«Українська мова є живою мовою лишень завядки міцній національній свідомості певного відсотка українців, котрі до останнього борються за відродження рідної культури, в якій мова є лише однією зі складових частин».
Артем Кошовий (група ФБС-19-1).
«Сила слова в тому, що ти усвідомлюєш себе частиною України і розумієш, що несеш відповідальність перед тими, хто його зберіг, і перед тими, кому ти його передаєш. Це є той нерозривний зв'язок поколінь».
Вікторія Лозенко (група ІПЗ-18-1).
