18 жовтня було запрошено на зустріч зі студентами практикуючого психолога Інну Петрівну Рожкову, яка багато років працює з дітьми та дорослими, учасниками бойових дій, із ветеранами. Вона волонтер, активно працювала з військовими. Має різноманітний досвід спілкування.
Студенти зібралися разом із викладачами кафедри соціально-гуманітарних наук у 217 аудиторії, де для них було проведено тренінг. Першим завданням було назвати себе і на першу літеру свого імені придумати прикметник, який характеризує власника цього імені. Наприклад, Інна – інтригуюча, Ілія – ініціативний, Валентина – вражаюча, Катерина - красива, Світлана - серйозна, Ольга – освічена і т.д.
- Сьогоднішня наша тема присвячена спілкуванню людей, - розпочала тренінг І.П. Рожкова. - Здається тема проста, але насправді не така вона й проста, адже нам треба заглибитися в цю тему, щоб зрозуміти її. Ми намагатимемося якнайбільше зрозуміти для себе, що таке спілкування. Одним із елементів кожної зустрічі є знайомство…
У тренінгу, крім студентів із різних факультетів і різних спеціальностей, були присутні в.о. завідувача кафедри соціально-гуманітарних наук, д.іст.н., професор В.О. Шайкан, доцент, к.психол.н. Л.М. Михайленко, доцент, д.філософ.н. В.В. Морозов, магістр психології, аспірант Є.Е. Давоян. Організатором цих тренінгів є керівник Центру психологічної допомоги та соціальної адаптації В.А. Самойленко.
Про проведений захід розповідає Лілія Миколаївна Михайленко:
- У нас в інституті вже не раз проводили тренінги з комунікації. Ми вирішили поєднати адаптацію студентів до нових навчальних умов (до нового навчального процесу, до нового колективу) з адаптацією через комунікацію, тобто проводимо адаптаційні тренінги із комунікативними тренінгами. На занятті присутні майбутні психологи, юристи, журналісти, студенти зі спеціальностей «Облік і оподаткування» та «Міжнародні економічні відносини».
Під час тренінгу студенти між собою тісніше перезнайомилися, бо не всі вони знають один одного. Дуже було влучним залучення викладачів кафедри для спілкування із ними. Наприкінці кожного тренінгу йде зворотній зв'язок: що сподобалося чи не сподобалося учасникам тренінгу при цьому спілкуванні. Цікавим було те, що відбулося поєднання досвіду учасників тренінгу, тобто викладачів, із досвідом більш молодої категорії. Відбувся такий-от обмін думок різних поколінь.
Як зазначали студенти, викладачі стали для них більш доступними у спілкуванні. Якщо студентам завжди здається, що викладачі такі недосяжні, то сьогодні вони відзначили, що викладачі є людяними, і що це звичайні люди, з якими легко спілкуватися, висловлювати свою думку та ін.
Майже всі студенти почерпнули щось нове для себе від тренінгу. Деякі з них побували вже на подібних тренінгах, то для них, можливо, сьогодні мало було нового. Але більшість отримали те, що й очікували. Студенти зазначили, що зрозуміли та отримали про себе якусь нову інформацію.
Було цікаво спостерігати за зоровим контактом тренінгу і те, як його витримують студенти. Це була вправа на визначення особистісного простору людини: наскільки нам зручно і як ми себе почуваємо, коли втручаються у наш особистісний простір інші люди (наприклад, у маршрутному таксі).
Цікавим було останнє завдання, яке називалося «Літачок»: потрібно було, не використовуючи мову, тобто вербальне спілкування, за допомогою спільних дій, без слів, сконструювати «літачок» і щоб він міг літати. І це вдалося студентам, навіть використовуючи лише одну руку, виконавши певну дію, щою «літачок» полетів.
Отже, наші першокурсники вчаться працювати у команді. І їм потрібно вміти розуміти не тільки вербальні прояви, а й невербальні іншої людини, а також передбачати ці дії. На закінчення тренінгу цікавою була вправа: уявити свого співрозмовника у дитячому віці, описати, якою дитиною він був. І це вдалося багатьом студентам.
Отже, тренінг допоміг першокурсникам у перші місяці навчання у виші краще орієнтуватися у новому колективі, бути більш пристосованими до нових зустрічей, до нового ритму життя.